"ІВАН ФРАНКО - РОЗУМ І СЕРЦЕ НАШОГО НАРОДУ"

 Вітаю поціновувачів української мови та літератури на моєму блозі!👋

"...Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте... А заговорить - і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами немов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б'є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!..". Такі слова сказав Михайло Коцюбинський про одну із знакових постатей української та світової культури  - Івана Франка.

Іван Франко народився у родині коваля, у селі Нагуєвичі, що на Львівщині. Батько рано помер, проте, помітивши виняткову допитливість і обдарованість сина, встиг віддати його до початкової школи, де викладали польську і німецьку мови. Свій перший вірш «На Великдень» він присвятив саме йому.

"На дні моїх споминів і досі  горить той маленький, але міцний вогонь… Це вогонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя", – писав Іван Франко.

Після закінчення Дрогобицької гімназії хлопець вступає на філологічний факультет Львівського університету. Із 1877 року Франко починає друкувати  оповідання з життя бориславських нафтовиків, які принесли йому «скандальний успіх». Спалахнув конфлікт із австрійською владою, і в червні того ж року автор потрапляє до в’язниці за сфальсифікованими звинуваченнями. Вийшовши на волю і прагнучи об’єднати патріотичну інтелігенцію України, він двічі нелегально приїздить до Києва, де знайомиться з М. Лисенком, В. Антоновичем, іншими представниками інтелігенції.

Розквіт драматургічної творчості Франка припадає на 90-ті роки ХІХ ст. — саме тоді письменник повертається до історичної тематики та завершує драматичну поему "Сон князя Святослава", джерелом сюжету якої стала народна казка про київського князя "Про царя, що ходив красти", яку письменник опублікував у журналі "Житє і слово" 1895 року. 

Франко відстоював думку про єдину українську літературну мову, вироблену на наддніпрянських діалектах і збагачену західно-українськими говірками. За праці з філології Харківський університет 1906 року нагородив Франка почесним докторатом. Крім того, він був членом багатьох слов’янських наукових товариств.

Упродовж своєї понад 40-літньої творчої діяльності він надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець, мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок написаний українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. Серед найвідлміших творів письменника поетичні збірки "З вершин і низин", "Зів'яле листя", поема "Мойсей", повість "Захар Беркут", драма "Украдене щастя". За приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було видано понад 220 видань, зокрема, понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.