"ПОКИ Б'ЮТЬСЯ СЕРЦЯ, ЗВУЧАТИМЕ І ГОЛОС ШЕВЧЕНКА"

Вітаю поціновувачів української мови та літератури на моєму блозі!👋

Немає майже жодного українця, який хоч раз не чув би імена таких письменників, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. А чи знаєте ви, що саме на цих трьох «китах» і тримається наша прекрасна література? Пропоную сьогодні познайомитися з постаттю однієї з найвидатніших людей україни, письменника, художника, пророка української нації — Тараса Шевченка.

«Він був сином мужика, і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і кнжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможених армій…". Саме ці слова, автором яких є Іван Франко, повністю описують життєвий шлях Кобзаря. Доля не завжди усміхалася Тарасові, але завдяки цьому в історії нашого народу з’явився цей сильний духом, переповнений віри у свободу своєї нації митець. Ні для кого не є секретом те, як склалося життя поета, проте попри всі труднощі Шевченко вмів любити, вам друзів, був досить стильним чоловіком, як для тих часів.

Традиційно на портретах у підручниках Шевченко постає людиною похилого віку із суворим обличчям у високій шапці та кожусі. Насправді ж після звільнення колишній кріпак став модним портретистом у Петербурзі, мав добрий прибуток, а тому і вдягався досить модно. Так, у своєму щоденнику Тарас із задоволенням описував придбання ним за 100 рублів плаща-макінтоша.

Кобзар багато разів за своє життя закохувався. Серед симпатичних йому жінок були односельчанка Оксана Коваленко, польська швачка Дзюня Гусиковська, натурниця Амалія Колберг, княжна Варвара Рєпніна-Волконська, дружина полковника Ганна Закревська, Анна Ускова. Після повернення із заслання Тарас закохався в 14-річну актрису Катерину Піунову, а останнім коханням його стала 20-річна служниця Ликера Полусмак. До самої смерті Тарас Григорович мріяв знайти кохання й побудувати сім’ю, але ні з ким не склалися тривалі відносини. Крім цього, є версія, що в поета був роман із дружиною Михайла Максимовича — Марією, адже через 9 місяців після початку їхнього тісного спілкування в Максимовичів народився син. Однак багато істориків називають це чутками, оскільки Михайло був близьким другом Тараса, й останній не міг так із ним вчинити.

За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравюри від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику. Головний доробок Великого Тараса — «Кобзар», у якому зібрано всі перлини з намиста його творчості. Проте мало хто знає, що в Шевченковій спадщині є і прозові твори, такі, як драма «Назар Стодоля», і навіть повісті російською мовою. Щоправда, літературознавці погоджуються в думках, що написанні російською мовою на засланні повісті поступаються за мистецькою якістю віршованим творам. Можливо, тому вони так і не були надруковані за життя Кобзаря.

Тарас Шевченко завжди прагнув звичайних людських цінностей, як і кожен із нас: свободи, самореалізації і благополуччя, миру й поваги. Його творчість — нескінченне багатство, у якому він проявив себе таким, яким був насправді. Цю людину можна вважати справжнім пророком національного відродження в Україні. «Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю» — так говорив Остап Вишня про Кобзаря.  І справді, хіба це не так?